Знос та амортизація основних фондів (капіталу)

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними  фондами  своєї   споживної  вартості  та  вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів: а) фізичний;

б) моральний.

Фізичний знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і  виявляється  в руйнуванні, поламках.

Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того,  що  випущено  нові,  кращі,  більш  потужні.

Як  уже  було  сказано,  основні  фонди  поступово, в міру спрацювання переносять   свою  вартість  на  вироблювану продукцію (послуги). Цей процес називають амортизацією.

Кабінет  Міністрів  України  своєю   постановою  від   6    вересня 1996р. N 1075    затвердив    "Положення   про    порядок    визначення   амортизації та     віднесення амортизаційних    відрахувань     на   витрати  виробництва (обігу)", що  введено    в  дію  з   1 січня 1997 р.*

Це Положення встановлює порядок визначення амортизації, норм амортизаційних відрахувань, віднесення останніх на витрати виробництва (обігу), визначення груп основних фондів та ведення обліку їх балансової вартості, віднесення витрат на виконання усіх видів ремонту, реконструкції, технічного переоснащення та інших видів поліпшення основних фондів, застосування прискореної їх амортизації.

Згідно з Положенням під амортизацією основних фондів, що використовуються для власного виробництва, розуміється поступове відшкодування витрат власника  на придбання  та  введення в експлуатацію основних  фондів у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених Положенням, що відносяться на витрати виробництва (обігу)  підприємства.

По невиробничих основних фондах нараховується знос у межах норм, встановлених Положенням, який на витрати виробництва (обігу) не відноситься.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

  • придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;
  •   самостійним виготовленням основних фондів;
  • проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
  •   поліпшенням земель.

Нарахування амортизації починається з кварталу, наступного за кварталом  їх  зарахування  на  баланс  підприємства.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться на витрати виробництва (обігу) у звітному періоді витрати підприємства на:

  • відгодівлю продуктивної худоби;
  • вирощування багаторічних насаджень.

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на:

  • будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального благоустрою та об'єктів благоустрою міст і селищ міського типу;
  • будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;
  • придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів.

Визначення поняття основних фондів,

що підлягають амортизації, та їх груп

Під основними фондами, що підлягають амортизації, розуміються матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під нематеріальними активами, що підлягають амортизації, розуміється вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об'єктом права власності конкретного підприємця, і яка зменшується у процесі виробничого використання.

Основні фонди поділяються на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань

Суми амортизаційних відрахувань, що підлягають віднесенню на витрати виробництва (обігу) в звітному кварталі, визначаються як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за групами 1, 2 і 3 основних фондів та нематеріальними активами.

Сума амортизаційних відрахувань за групою 1 основних фондів визначається як добуток балансової вартості окремих основних фондів   групи 1 за станом на початок звітного кварталу і встановленої для цієї групи основних фондів норми амортизаційних відрахувань згідно з Положенням.

Сума амортизаційних відрахувань за групами 2 і 3 основних фондів визначається як добуток балансової вартості основних фондів відповідної групи за станом на початок звітного кварталу та норм.

Річні норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в таких розмірах:

група 1    - 5 відсотків;

група 2    - 25 відсотків;

група 3    - 15 відсотків.

Зазначені норми застосовують для нарахування зносу невиробничих основних фондів, у тому числі житлових будинків.

Ці ж норми використовують бюджетні установи і організації для визначення зносу основних фондів.

Для захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення та пожвавлення процесу відтворення основних фондів підприємства можуть здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.

У світовій  практиці використовуються два основних методи прискореної амортизації:

а) метод зменшуваного залишку;

б) метод суми чисел (кумулятивний метод).

Сутність методу зменшуваного залишку полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5 – 2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від первісної вартості основних фондів, а від неамортизованої їх частини.

Норму амортизації для будь-якого року (Наt) служби обладнання за цим методом можна визначити за формулою

де Наt – норма амортизації  t –го року служби обладнання, %;

     Напідв – підвищена норма амортизації, %;

     t – рік служби обладнання, за який нараховується амортизація.

Кумулятивний метод полягає в застосуванні більш високих норм амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовому їх зниженні у другій половині. Визначення річних сум амортизації за цим методом здійснюється в декілька етапів:

1)  додаються числові значення років служби обладнання, наприклад, при п’ятирічному терміні служби

1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15;

2)  утворюються дроби типу 1/15; 2/15; …5/15; розміщуються у зворотньому порядку: 5/15; 4/15; …1/15;

3)  обчислюються річні суми амортизації множенням дробів (пункт 2) на первісну вартість обладнання.

Розглянемо обрахування прискореної амортизації за цими методами на прикладі:

Вагоноремонтний завод може застосувати прискорену амортизацію основних фондів групи 3, зокрема нових токарних верстатів. Визначте, яким методом доцільніше скористатись при нарахуванні амортизації, якщо первісна вартість верстата 100, 0 тис.грн., а нормативний строк служби 5 років.

Вирішення

На = Вп           х 100 = 100        х 100 = 20

Вп х Тсл              100 х 5

При застосуванні методу зменшуваного залишку норму амортизації слід збільшити вдвічі, тобто На = 20 х 2 = 40 %; річну суму амортизації можна обчислити в такій послідовності:

1-й рік – 100 х 0,4 = 40, 0 тис.грн.;

2-й рік – (100,0 – 40,0) х 0,4 = 24,0 тис.грн.;

3-й рік – (60,0 – 24,0) х 0,4 = 14,4 тис.грн.;

4-й рік – (36,0 – 14,4) х 0,4 = 8,64 тис.грн.;

5-й рік – (21,6 – 8,64) х 0,4 = 5,18 тис.грн.;

Сума амортизаційних відрахувань, нагромаджена за 5 років експлуатації становитиме:

А = 40 + 24 + 14,4  + 8,64 + 5,18 = 92,22 тис.грн.

Різниця – 7,78 тис.грн. (100,0 – 92,22) – ліквідаційна вартість верстата.

При використанні методу суми чисел (кумулятивного методу) спочатку слід просумувати цифрові значення років експлуатації верстата:

1+2+3 + 4 + 5 = 15.

Далі утворюємо  ряд чисел  1/15; 2/15; 3/15; 4/15; 5/15 і розміщуємо його в зворотньому порядку:

5/15; 4/15; 3/15; 2/15;1/15.

Річні амортизаційні суми обчислюємо в такій послідовності:

1-й рік – 100 х 5/15 = 33,3тис.грн.;

2-й рік – 100 х 4/15 = 26,6 тис.грн.;

3-й рік – 100 х 3/15 = 20,0 тис.грн.;

4-й рік – 100 х 2/15 = 13,3 тис.грн.;

5-й рік – 100 х 1/15 = 6,67 тис.грн.;

Нагромаджена сума амортизації становитиме:

А = 33,3 + 26,6 + 20,0 + 13,3  + 6,67 = 99,87 тис.грн.

Отже при нарахуванні амортизації на токарний верстат доцільно використовувати кумулятивний метод прискореної амортизації, оскільки він дає змогу майже повністю замортизувати вартість верстата за 5 років, а за три роки експлуатації повернути підприємству майже 80 % його вартості.

В Україні в разі застосування прискореної амортизації сума амортизаційних відрахувань визначається як сума відповідних добутків первинної вартості окремих видів основних фондів  групи 3   та норм амортизаційних відрахувань.

Підприємство може самостійно прийняти рішення про прискорену амортизацію основних фондів групи 3,  придбаних після 1 січня 1997 р., за такими нормами:

перший рік експлуатації     - 15 відсотків;

другий експлуатації            - 30 відсотків;

третій рік експлуатації        - 20 відсотків;

четвертий рік експлуатації  - 15 відсотків;

п'ятий рік експлуатації        - 10 відсотків;

шостий рік експлуатації      - 5 відсотків;

сьомий рік експлуатації       - 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте підприємствами, що випускають продукцію (роботи, послуги), на яку запроваджено державне регулювання цін (тарифів).

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному виду матеріальних цінностей. Амортизаційні відрахування нараховуються від первинної вартості, що підлягає щоквартальній індексації.

Балансову вартість окремих основних фондів групи 1  і балансову вартість основних фондів групи 2 або 3  на початок звітного кварталу для нарахування  амортизації  за  нормами    розраховують  за  формулою

Б(а) = [Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1)] х 1(а-1):100,

де: Б(а) - балансова вартість окремих основних фондів групи 1 або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2 або 3 на початок звітного кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість окремих основних фондів групи 1 або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2 або 3 на початок попереднього кварталу;

П(а-1) - витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів групи 2 або 3, на виконаний капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних фондів протягом попереднього кварталу  крім витрат, віднесених на витрати виробництва (обігу) ;

В(а-1) - вартість виведених з експлуатації основних фондів груп 2 або 3 протягом попереднього кварталу ;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому кварталі ;

І(а-1) - індекс інфляції в попередньому кварталі.

Балансова вартість окремих  основних фондів групи 1 або балансова вартість основних фондів груп 2 і 3, введених в експлуатацію  до 1 січня 1997р., визначається на рівні їх залишкової вартості, а нематеріальних активів - на рівні їх балансової (первинної) вартості за станом на 1 січня 1997 р. з урахуванням індексації, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства і організації всіх форм власності проводять щоквартальну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів згідно з офіційним індексом інфляції кварталу, що передує звітному. Індексація не проводиться, якщо протягом кварталу, який передує звітному, індекс  інфляції  не  перевищував  102,5  відсотка.

Віднесення cум амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) здійснюється щоквартально, виходячи з 1/4 норми амортизаційних відрахувань, що застосовується до відповідної групи основних фондів. При цьому підприємство в розрахунку щомісячних платежів податку на прибуток має право віднести на витрати виробництва (обігу) звітного місяця 1/3 суми квартальних відрахувань.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1, а також нематеріальних активів ведуть за балансовою вартістю кожної окремої будівлі, споруди або їх структурних компонентів та окремих нематеріальних активів.

Облік балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 проводять за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення їх в експлуатацію. При цьому окремий облік балансової вартості  кожної  одиниці  основних  фондів  групи  2  або  3   не  виконують.

Нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди групи 1 проводяться до досягнення кожним об'єктом групи балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість таких основних фондів відноситься на витрати виробництва (обігу) за результатами  періоду, в якому  така вартість досягнута.

Нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди 2 і 3 здійснюється до досягнення групою балансової вартості нульового значення.

Для нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальні активи застосовують лінійний метод, згідно з яким на кожний окремий вид нематеріальних активів амортизаційні відрахування нараховуються рівними частками, виходячи з його первісної вартості, з урахуванням щоквартальної індексації протягом терміну використання, який визначається підприємством самостійно,  але  не  більше    20  років.

Амортизаційні відрахування проводять до досягнення нематеріальним активом залишкової вартості нульового значення.

У разі придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання і введення в експлуатацію з урахуванням транспортних, митних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість.

У разі самостійного виготовлення основних фондів для власних потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, пов'язаних з їх виготовленням  та   введенням  в  експлуатацію,  а   також  витрат  на  виготовлення  таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість.

У разі виведення з експлуатації основних фондів у зв'язку з їх реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму виручки від реалізації таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих підприємством в межах бартерних (товарообмінних) операцій)  без урахування суми податку на додану вартість. У разі, коли сума виручки від реалізації основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля.

У разі виведення з експлуатації основних фондів групи 1 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та переведенням на консервацію за рішенням Кабінету Міністрів України до закінчення терміну амортизації балансова вартість таких основних фондів для цілей амортизації прирівнюється до нуля.

У разі виведення з експлуатації окремих основних фондів, що входять до груп 2 і 3, у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією за рішенням Кабінету Міністрів України до закінчення терміну амортизації балансова вартість відповідної групи основних фондів не змінюється.

Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, що надаються орендодавцем в оперативну оренду.

Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, що надаються орендодавцем у фінансову оренду в порядку, передбаченому для реалізації основних фондів. При цьому орендар збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку,  передбаченому для придбання основних фондів.

У разі, коли на  закінчення звітного кварталу будь-яка з груп основних фондів не містить матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься на збитки і враховується при визначенні балансового прибутку.

Підприємства мають право протягом звітного року віднести на витрати виробництва (обігу) частину фактичних витрат на проведення усіх  видів ремонту, реконструкції, модернізації,  технічного переоснащення та інших видів поліпшення  основних фондів у сумі, що не може перевищувати  5 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 (балансової вартості кожного об'єкта групи 1). На них нараховуються амортизаційні відрахування за нормами, передбаченими  для  відповідних  основних  фондів.

Сума амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробництва (обігу) підприємства і не може бути вилучена повністю або частково до бюджетів  або  інших  централізованих  фондів  без  згоди   власника.

З метою активізації інвестиційних процесів в економіці України   Указом Президента України від 7 березня 2001 р. № 169/2001 схвалено Концепцію амортизаційної політики, в якій визначено напрями й механізми удосконалення діючої амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі.

Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Це потребує проведення відповідних заходів у таких напрямах:

  • створення економічної і правової бази  для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;
  • обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб’єктів господарювання;
  • відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом і запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб’єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;
  • розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі:

·  економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів; відповідні амортизаційні відрахування (економічна амортизація) відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг  і відносяться на витрати діяльності суб¢єктів господарювання;

·  податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподаткованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) і одержання податкової знижки;

  • стимулювання суб¢єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок;
  • запобігання зростанню цін виробників шляхом надання можливості суб¢єктам господарювання відносити прискорену амортизацію не на витрати виробництва, а на зменшення оподатковуваної  частини прибутку.

З цією метою пропонується:

запровадити нарахування амортизаційних відрахувань на всі основні фонди (крім землі);

закріпити за суб¢єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду і заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

надавати податкові знижки тільки тим суб¢єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду;

розробити класифікацію основного капіталу за групами відповідно до характеру і строків його використання та зносу;

запровадити для кожної групи основного капіталу економічно обґрунтовані індикативні норми для нарахування економічної амортизації та діапазони припустимих відхилень, у межах яких суб¢єкти господарювання обирають конкретні норми економічної амортизації самостійно;

затвердити максимальні граничні рівні податкової амортизації, в межах яких її обсяг може перевищувати обсяг економічної амортизації.

У результаті проведення цих заходів очікується:

поліпшення фінансових результатів господарювання суб¢єктів господарської діяльності;

створення умов для формування додаткових інвестиційних ресурсів суб¢єктами господарювання;

формування бази даних для об¢єктивної оцінки параметрів руху основного капіталу, необхідної для розробки прогнозів і програм  економічного й соціального розвитку.

З метою поєднання підприємницьких і загальнодержавних інтересів реалізація положень Концепції відбуватиметься поступово.

На основі Концепції має бути розроблено і подано на розгляд Верховної Ради України проект закону про амортизацію.

На  підприємствах  визначають  показники  стану  основних  фондів:  зносу,  придатності,  вибуття  та  оновлення.

Коефіцієнт  зносу  основних  фондів  встановлюють  за  формулою

Кз  =  З х 100  :  Фп ,

де   Кз  -  коефіцієнт  зносу  (спрацювання)  основних  фондів;

З    -  сума  зносу  ( спрацювання )  основних  фондів;

Фп  - первісна  вартість  основних  фондів

Коефіцієнт  придатності  основних  фондів  (Кп)  виявляє,  яку  частку  складає  їх  залишкова  вартість  від  первісної  вартості.  Виражений  у  процентах  цей  показник  може  бути  обрахований  за  формулою

Кп  =  (Фп  -  З)  х  100  :  Фп .

Коефіцієнт  придатності  основних  фондів,  як  показник  зворотний  коефіцієнту  зносу,  можна  обрахувати  так:  від  100%   відняти   процент  зносу  основних  фондів.

Коефіцієнт  вибуття  основних  фондів  (Кв)   показує,  яка  частка  основних  фондів,  наявних  на  початок  звітного  періоду,  вибула  за  цей  період   внаслідок  старіння  та  зносу.  Розраховують  його  в процентах  за  виразом

Кв  =    Фв   :   Фо  х  100,

де   Фв  -  сума  основних  фондів,  що  вибувають  у  звітному  періоді  внаслідок  старіння  та  зносу;

Фо -  сума  основних  фондів  на  початок  періоду.

Коефіцієнт  оновлення  основних  фондів  (Ко)  характеризує  частку  нових,  введених  в  експлуатацію  у  звітному  періоді   основних  фондів  у складі  усіх  основних  фондів,  наявних  на кінець  звітного  періоду.  Цей  коефіцієнт  у  процентах  можна  визначити  за  формулою:

Ко  =   Фн  :  Фк   х  100 ,

де     Фн   -  сума  нових  основних  фондів  за  первісною  вартістю, що введені  в  експлуатацію  у  звітному  періоді;

Фк  -  сума  основних  фондів  за  первісною  вартістю  на  кінець звітного  періоду.

Для  забезпечення  безперебійної  роботи  підприємств  необхідно  систематично  виконувати  ремонти  основних  фондів  -  поточні  або  капітальні.  Поточний  ремонт  спрямований  на  підтримання  основних  фондів  у  робочому  стані,  а   капітальний  ремонт  являє  собою  відтворення  зношених  частин,  деталей,  заміну   конструктивних  елементів  різних  видів  основних  фондів,  і  виконується,  як  правило,  спеціалізованими  підрядними  організаціями.

4.4. Використання  основних  фондівкомунальних  підприємств

Ступінь  використання  основних  фондів  в  усіх  галузях  народного  господарства,  в  тому  числі  і  в  комунальному,  має  винятково  важливе  значення.   Більш  повне  використання  наявних  споруд,  будівель,  обладнання,   транспортних  засобів  та  інших  видів  основних  фондів  дозволяє  збільшити  випуск    продукції,  знизити  її  собівартість  і  підвищити  рентабельність  виробництва  за  рахунок  внутрішніх  резервів  підприємств  без  додаткових  капітальних  вкладень.  Краще  використання  основних  фондів  комунальних  підприємств  дозволяє  підвищувати  рівень  комунально-побутового  обслуговування  населення  при його здешевленні.

Для  характеристики  використання  основних  фондів  застосовують  показники,  які  поділяють  на  вартісні  й  техніко-економічні.

Узагальнюючим  вартісним  показником  ефективності  використання  всієї  сукупності  основних  фондів   є  показник   фондовіддачі,   який  визначають,   поділивши  річний  обсяг   реалізованої  продукції  ( послуг )   у вартісному  вираженні   на  середньорічну  вартість  основних  фондів.

Крім  того,   для  характеристики  фондовіддачі  можуть  бути  використані  натуральні  вимірники.   Наприклад,  для  підприємств  міського  електротранспорту  фондовіддача  може  бути  виражена  кількістю  перевезених  пасажирів   на  1  грн.   основних  фондів,  для  водопроводів  -  кількістю  кубометрів  реалізованої  води  на  1  грн.  основних  фондів  і  т.д.

Для  характеристики  використання  основних  фондів  комунального  господарства  доцільно  також  застосовувати  натуральні  техніко-економічні  показники,  наприклад,  для  міського електротранспорту  -  кількість  перевезених  пасажирів   на  один  приведений  за  місткістю    трамвайний  вагон (тролейбус),  для  водопроводів  -  кількість  кубометрів  реалізованої   води  на      1  куб.м.  добової  продуктивності  водопроводу  у  цілому  і  т.д.

При  аналізі  загального  показника  фондовіддачі   слід враховувати,  що   на  його  величину  та  динаміку  впливає  ряд  факторів.  При  цьому  в  різних  галузях   комунального  господарства  цей  вплив  має  свою  специфіку.

Для  аналізу  використання  основних  фондів  визначають  такі  показники:

Загальна  вартість   основних  фондів  (Ф)  -  включає  вартість  усіх  груп  основних  фондів  комунального  підприємства:   будівлі  (Фб),  споруди 
(Фс),   передавальні  пристрої  (Фп),   машини  та  обладнання (Фм),   транспортні  засоби  (Фт)   та  ін.  Підраховують її за  формулою

Ф  =  Фб  +  Фс  +  Фп   + Фм  +   Фт  = ΣФі,

де  Фі  -  вартість  окремої  групи  основних  фондів.

Фондомісткість  (Фє)  -  показник  (коефіцієнт)  потреби  основних  фондів  для  забезпечення  виконання  одиниці  обсягу  роботи,  1 тис. грн.  доходів  від  реалізації продукції  (послуг).  Підраховують  за  формулою

Фє  =  Ф  :  Q  ,

де    Q  -   сума  доходів  від  реалізації  продукції  (послуг).

Фондовіддача  (Фв)  -  показник  (коефіцієнт),  що  відображає  випуск  продукції  (послуг)  на  1 грн.  основних  фондів  комунального  підприємства.  Показник  фондовіддачі   є  величиною  оберненою  показнику  фондомісткості.   Підраховується  за  формулою:

Фв  =  Q   :   Ф,

Фондовіддача  на  одного  робітника  (Фвр)  -  показник  (коефіцієнт),  що  характеризує  випуск  продукції  на  1 грн.  основних  фондів  з  урахуванням  кількості  робітників.  Обраховується  за  формулою:

Фвр  =   Q  :  Ф х Кр ,

де   Кр   -  кількість  робітників.

Механоозброєність   виробництва 
(Мв)  -   показник  вартості  машин  та  обладнання  на  одиницю  обсягу  реалізації  продукції  (послуг).  Він  застосовується  для  аналізу  зміни  питомої  вартості  засобів  механізації.  Цей  показник  підраховується  у  процентах  або  тис. грн.  на 1  млн.  грн.   доходів  від  реалізації  продукції  підприємств  промислового  або  підрядного  типу   за  формулою:

Мв  =   Фм  :  Q.

Механоозброєність   праці   (Мп)  -  характеризує  вартість  засобів  механізації,  що  припадають  на  одного  робітника.  Цей   показник  визначають   поділивши  загальну  балансову  вартість  машин  та  механізмів  на  середньооблікову  кількість  робітників:

Мп  =   Фм  :  Кр.

Енергоозброєність   праці  (Еп)  -  показник,  що  визначається  загальною  установочною  потужністю  двигунів,  установок,  механізмів    в  кВт,  що  припадає  на  1  робітника.  Обчислюється  за  формулою:

Еп  =    Еп  :  Кр.

Коефіцієнт  технологічної  структури  основних  фондів  (Ктсф)  -  визначається  як  співвідношення   вартості  активної  частини  основних  фондів  (Фа)   та   вартості  основних  фондів  (Ф)  за  формулою:

Ктсф  =  Фа  :  Ф.

На правах реклами

Брат говорил, что я куплю круг диаметром 22 на сайте Запорожской фирмы Эмонт 2001. | Ищете эпилятор Донецк? Заходите на сайт vicotec.ua. | создать интернет магазин | Самый последний и бесплатный фотошоп скачать версии CS6